Як з’ясувалося, блоггери в Криму будуть жити у Байдарській долині. Я ніколи там не була, тому власних вражень про це місце в мене немає. Але існує на світі таке диво як Інтернет ;) який мені щось та розповів. Багато писати не буду, кожен з вас може цю інформацію на теренах Гуглу (чи ще чогось), а напишу про те, що найбільше вразило мене. Байдарську долину (Бай-Дере) називають Кримською Швейцарією за м’який клімат. Біля селища Родниковське, у центрі долини, збереглися величезні менгіри – культові астрономічні спорудження кам’яної епохи, вертикально поставлені у вигляді обелісків кам’яні брили — найсторовинніший приклад будівельної діяльності людини, перший зразок архітектури. Якщо інші пам’ятники археології, у великій кількості розкидані по Байдарській долині і околицях (печерні стоянки, залишки старовинних селищ, могильники), неможливо помітити без гіда, то скельські менгіри не тільки легко знайти і роздивитися, але й можно помацати руками, щоб відчути енергію століть, силу минулого. Усього тут два менгіра. Один піднімається на 2,8 м. Він доволі стрункий, наближається до сучасного обеліску. Інший — масивний і значно нижчий (біля 1,5 м). Менгіри описані археологом Репніковим в 1907 році, він повідомив їх місцеву назву - ”Теклі-Таш” (тюркською ”поставлений камінь”). Але в той час їх було не два, а три. Третій був уламком менгіра, заввишки тільки ), 88 м., і був викопан в 60-х роках минулого століття при проведенні водопровода. Вага найбільшого менгіра встановлює десь шість тон.