Датська письменниця Карен Бліксен якось сказала, що найкращі ліки від будь-якої недуги - це солона вода. Піт, сльози і море. Важко з нею не погодитися. Важкою працею, коли сил вистачає, щоб тільки обтерти піт з чола, ми вибиваємо дурниці зі своєї голови. Коли по щоках стікають сльози, теж стає набагато легше. А море - це взагалі казка. Нема кращого релакса!

За три останні дні в моєму житті було дві яскраві події. В п’ятницю після роботи поїхала до Ялти на відкриття дитячого кінофестивалю, який завжди збирає багатьох зірок. Після закінчення офіціальної частини журналістів запросили на віп-банкет. Я сиділа в їдальні, побудованої ще до революції, пила чудове кримське каберне, а поруч зі мної читали вірші Василь Лановой та Свєтлана Свєтлічная. а ще там були Наталя Гвоздікова, Михаїл Мамаєв і ще багато відомих акторів. Приємно бачити біля себе людей, яких ти з дитинства знаєш по класним фільмам. А от вчора до мене приїхав Будячок. Автостопом. Смілива дівчина. Альонка перший раз в Криму, тому я вирішила познайомити її зі своїм улюбленим Сімферополем. На дворі була ніч. Але незвичайна - на Івана Купала. То ми не просто погуляли містом, але й пішли на чудове місце - Неаполь Скіфський - столицю скіфської держави. Опівночі ми з пригодами (удвох!) добралися. Квітку папороті я не знайшла (ех, ще трошки вина, і я її обов’язково б побачила!), але вирішила, що хоча б якусь рослину треба з собою забрати. Вранці виявилося, що то я зірвала крапиву (а я думала - і чого в мене руки болять?). Ну, у кожного своя квітка ;) До речі, учора був Всесвітній день поцілунків!!!