http://jake.hiblogger.net/rss/ RSS feed of hiblogger.net user jake Sun, 07 Sep 2008 20:30:55 +0300 Sun, 07 Sep 2008 20:30:55 +0300 http://hiblogger.net/img/avatar/e/5/e/voron.jpg http://jake.hiblogger.net/rss/ http://jake.hiblogger.net/183389.html <p style="text-align:justify;">Хоть и советовали мне добрые люди "забить" на стандартную туристическую программу и просто погулять по городу, впитывая атмосферу старинных улочек и безумно красивых зданий, но эти два дня я провела <b>в музеях</b>. Вчера изучала знаменитую <b>Кунсткамеру</b>, а сегодня <i>больше пяти часов </i>блуждала по <b>Эрмитажу</b>.</p> <p style="text-align:justify;"><b>Кунсткамеру</b> я себе представляла не такой, только коллекция анатомических препаратов была мне более или менее знакома по различным публикациям, поэтому уродцы в колбах меня не удивили и не испугали. Зато поразили  огромные этнографические экспозиции. Я о таких народностях и не слышала ранее, а тут их быт, культура, традиции... А еще приятно порадовал "<b>рог единорога</b>", ведь всегда радостно, когда сказки кажутся былью. И уже не имеет значения, что рог ненастоящий ))</p> <p style="text-align:justify;">По <b>Эрмитажу</b> можно бродить неделями, да наверное и годами тоже можно! Только у меня столько времени нет. Поэтому некоторые залы я пробегала, едва замечая, что находится вокруг, зато над иными произведениями искусства зависала довольно долго, наслаждаясь совершенной красотой. Особенно почему-то привлекли скульптурные работы. Боги, знакомые с детства, обступили меня плотным кольцом, из которого и вырываться не хотелось. Словно живые, глядели они на меня каменными очами, а в памяти воскресали романтичные истории из греческой и римской мифологий о любви, мужестве и коварных интригах на божественном Олимпе.</p> <p style="text-align:justify;">Отдельных слов заслуживает в Зимнем дворце <b>Малахитовый зал</b>. Я просто влюбилась в этот камень. Вчера ещё в <b>Исаакиевском соборе </b>я любовалась великолепными малахитовыми колоннами, а сегодня была поражена, увидев самые разные предметы интерьера из малахита. Сразу вспомнилась сказка Бажова "Малахитовая шкатулка". Значит и это оказалось правдой! Не только пронзительная зелень радовала глаз. При моей любви к серебру, я не могла не замереть от восторга при виде <b>гробницы Александра Невского</b>, которая выполнена из этого металла! </p> Fri, 05 Sep 2008 22:35:27 +0300 http://jake.hiblogger.net/183389.html http://jake.hiblogger.net/183116.html <p style="margin:0cm 0cm 10pt;text-align:justify;"><span style="font-size:14pt;line-height:115%;"><font face="Calibri">Есть один замечательный рассказ о том, как провинциальный мужичонка приезжает в Санкт-Петербург, но остается равнодушен к его красотам. Только когда разговор заходит о его родных местах, он воодушевляется и начинает радостно лопотать о них. Признаюсь, я немного боялась, что что-то подобное произойдёт и со мной. До глубины души влюблённая в неньку-Украину, я с опаской думала о приезде в Питер: вдруг разочаруюсь в городе на Неве, и мою деревенскую душу не поразит Северная Пальмира. Глупая! Город Петра просто великолепен! Словно растекающаяся иллюзия реального, он холодным дождём вошёл в мою жизнь ранним осенним утром, и думаю, что останется в ней уже навсегда.</font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 10pt;text-indent:35.45pt;text-align:justify;"><span style="font-size:14pt;line-height:115%;"><font face="Calibri">Тяжёлое свинцовое небо нависло над Питером, а я растерянно улыбалась мокрому асфальту, не веря, что действительно приехала сюда. Гуляя по серой набережной, я прислушивалась к тихому шёпоту неспокойной реки. Нет, Нева не рассказала мне своих секретов, не стала напевать мне песен старины, но в её глухом рокоте я не почуяла вражды. С этой барышней мы ещё подружимся!</font></span></p> <p><span style="font-size:14pt;line-height:115%;font-family:Calibri, 'sans-serif';">А вообще, по-настоящему Питер начался с Исакиевского собора &#8211; величественного здания. Даже не верится, что это творение рук человеческих, столько в нём природной силы и необыкновенной красоты какого-то высшего порядка, духовного&#8230;</span></p> Fri, 05 Sep 2008 09:42:08 +0300 http://jake.hiblogger.net/183116.html http://jake.hiblogger.net/179143.html В своё время фильм <b> "Амели" </b> меня по-хорошему шокировал. Это действительно неординарная, яркая и веселая мело-комедия. А уж сколько приятных слов можно сказать в адрес очаровательной <b> Одри ТОТУ </b>! <p> Именно поэтому, узнав (спасибо <b> Биме </b> !), что у "Амели" есть продолжение под названием <b> "Случайностей не бывает" </b>, я исследовала все городские магазины в поисках этого DVD, но продавцы только пожимали плечами. Благо, нашелся добрый человек, скачавший фильм из Интернета (к слову, просто отвратительного качества!). И вот вчера наконец я доставила-таки себе это удовольствие. </p> На мой вкус, фильм весьма посредственный. Да, конечно, Тоту по-прежнему великолепна. Ею можно любоваться, как гениальным произведением природы. Не смогла я не оценить и ее партнера - хорошенький и талантливый паренек. Немало в фильме удачных моментов, каких-то забавных мелочей, но сам сюжет до конца не раскрыт, да и главная мысль - "случайностей не бывает" - порядком затасканная, и как-то по-новому не преподносится. <p> Самым выразительным моментом в картине мне показался монолог таксиста. Чувак говорит о том, что больше всего в жизни его раздражают три вещи - <b> прищепки, киви и водопроводчики </b> ))))). Объясняется это очень просто. Однажды на балконе он повесил подштанники на плохую прищепку, она сломалась, белье улетело вниз и ему пришлось тащиться подбирать их. и на улице он познакомился со своей будущей женой ;) Когда их сыну исполнилось 15, они вместе должны были поехать на соревнования, но жена купила киви, и чуваку от них стало плохо. Он никуда не поехал. а жена с сыном попали в аварию. Сын погиб, и жена никогда не смогла простить смерть ребенка своему мужу (?). Чуваку стало совсем тоскливо, он беспробудно пил, потерял работу. жизнь потеряла смысл, и он решил свести с ней счеты. набрал полный рот таблеток, а воды в доме не оказалось - водопроводчики как раз что-то чинили. так он остался жить. и водить такси )) </p> <p> А фильм вы всё-таки посмотрите. Может он показался мне таким простеньким из-за ужасного качества, и мне стоит все-таки найти лицензионный диск? </p> Fri, 29 Aug 2008 12:27:41 +0300 http://jake.hiblogger.net/179143.html http://jake.hiblogger.net/178922.html Епілогом зустрічі стало проводжання в середу <b> Метеорчика </b> з його кумпелем <b> Сашком </b> на сімферопольському вокзалі. Тоді я в котрий раз переконалася, що блоггери &#8212; страшні люди ;)). <br> Ми знайшли затишне місце і почали ”спілкуватися&#8221; &#8212; вино, пиво, розповіді про секс у поїздах (Лана поїхала, а еротичні фантазії залишилися жити в автономії)... Звісно, потім ми мчали на київський потяг, як божевільні, намагаючись встигнути. Я помахала серветкою новим знайомим і зітхнула спокійно ))) на деякий (сподіваюсь, що дуже коротенький!) час блоггери в моєму реальному житті закінчилися. <br> До речі, сьогодні рівно тиждень, як до Криму приїхала СвєтЛана. Тільки тиждень пройшов, а здається, що це було дуже-дуже давно... <p> Блоггери поїхали, але ж у вересні відбудеться <b> Джаз-Коктебель </b>, значить я незабаром побачу своїх віртуРЕальних друзів ))) </p> <p> Ще раз хочеться подякувати всім, хто до мене завітав на сонячний півострів. Приємно, що я не тільки побачила стару компанію, але й познайомилася з новими людьми. </p> Життя чудове! Fri, 29 Aug 2008 10:26:38 +0300 http://jake.hiblogger.net/178922.html http://jake.hiblogger.net/177741.html "А поутру они проснулись..." і їм вже нікуди не хотілося їхати, а треба -- Фіолент чекав на нас. Тому ми зібрали речі і залишили Мангуп. А потім було море - гаряче, гарне, сонячне... Розповідати про це неможливо. Краще дивіться фотографії )) Thu, 28 Aug 2008 09:14:57 +0300 http://jake.hiblogger.net/177741.html http://jake.hiblogger.net/177240.html Скажу вам чесно, <b> Мангуп </b> - найкраще місце в Криму. жодне море не може його замінити, саме тому я туди так тягнула блоггерів. хотілося подарувати їм частку того світу, який я так люблю. і мені це вдалося. напевно, що коли всі підіймалися на гору, то в душі мене проклинали, але ті краєвиди варті всіх перешкод. <b> Князівство Феодоро </b> якесь особливе, енергетика там шалена, і дуже шкода, що ми так мало там побули. Знаєте, це щось надзвичайне, коли ти сидиш високо в горах і п'ш класне вино поруч з людьми, які тобі небайдужі. <p> Дякую своїй подрузі і сестрі Ділярі, яка плюнула на роботу і пішла нам показувати археологічні пам'ятки старовинного міста. Звісно, всі "базилики" і "цитаделі" перемішалися в голові, але було цікаво )) </p> Wed, 27 Aug 2008 12:29:00 +0300 http://jake.hiblogger.net/177240.html http://jake.hiblogger.net/176233.html ОНИ уехали. И, конечно же, обещали вернуться. И вот пока они трясутся в поездах и отсыпаются, я сижу на работе и вспоминаю. В голове только блоггеры и обалденные выходные, которые они мне подарили. <p> Спасибо огромное <b> Вовке, Лане, Серому Льву, Саше Smoked'у, Юре Котохоту, Будячку, Денису Захарчуку, Кате Огонёк и Метеорчику </b> за то, что нашли время, желание, деньги и приехали ко мне в гости. </p> Не скажу, что эти три дня были очень легкими. Каждый из нас преодолевал какие-то трудности, но тем не менее мы покорили Мангуп и лестницу на мысе Фиолент. Всю субботу мы переживали за Котохота, который пытался добраться на солнечный полуостров. И таки добрался! А еще мы купались в море, загорали, катались на катере (прости, Вовка, что бросили тебя), бегло знакомились с Балаклавой и Севастополем, ели чебуреки, лагманы, пловы, пили пиво, вино, коньяк и курили кальян... <p> Всё это действительно было. И я надеюсь, что другие расскажут обо всем более подробно. А еще обязательно будут фотографии, чтобы вы нам обзавидовались :)) </p> Tue, 26 Aug 2008 09:53:44 +0300 http://jake.hiblogger.net/176233.html http://jake.hiblogger.net/175108.html "продам девственность. дорого!" объявления с такими заголовками уже несколько лет появляются на страницах интернет-аукционов. читала, что некоторые барышни заработали себе таким образом на учебу. мне этого никогда не понять, но, как известно "не суди и не судим будешь!". каждому своё. но недавно встретила более оригинальное объявление, автором которого являлся представитель сильного пола. "Привлекательный парень 19 лет. (русый, рост192, вес85,длина17) (г. Белгород) продаст свою девственность взрослой даме или нескольким. Цена договорная. Подробности мылом. Сержик". Интересно только, каким образом Сержик будет доказывать покупательницам, что он до сих пор невинен, аки младенец. наверное, я чего-то все-таки не понимаю в этой жизни. И напоследок еще одно объявление: "Обеспеченный, честный, интеллигентный мужчина из России, мой хороший знакомый, купит девственность у молодой симпатичной девушки из Беларуси за хорошее вознаграждение." Вот скажите, зачем ему эта ее девственность? Fri, 22 Aug 2008 10:34:16 +0300 http://jake.hiblogger.net/175108.html http://jake.hiblogger.net/173483.html <p><span style="font-size:small;">Наткнулась сегодня в Инете на новость:</span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"><span style="font-size:small;"><font face="Times New Roman">Организаторы международного фестиваля <b>«Джаз Коктебель»</b> готовы рассмотреть вопрос проведения фестиваля не в <b>Коктебеле</b>, а в других городах Автономной Республики Крым и Украины. </font></span><span style="font-size:small;"><font face="Times New Roman">Об этом сообщил исполнительный директор фестиваля <b>Андрей Слабинский</b>. </font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"> </p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"><span style="font-size:small;"><font face="Times New Roman">По словам Слабинского, фестиваль может быть перенесен в <u>другой населенный пункт</u> по причине «отсутствия поддержки со стороны местных властей в организации мероприятия», поскольку в настоящее время в период проведения мероприятия неудовлетворительной остается работа правоохранителей и медиков. </font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"> </p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"><span style="font-size:small;"><font face="Times New Roman">Как сообщил исполнительный директор фестиваля, в течение последнего года оргкомитет проводил «колоссальную работу» по организации «Джаз Коктебель 2008»: осуществлял поиск спонсоров, формировал программу выступлений и список участников. Но «должной поддержки и помощи» от местных властей организаторы не получили.</font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"><span style="font-size:small;"><font face="Times New Roman"></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"> </p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"><span style="font-size:small;"><font face="Times New Roman">«В последние два года организаторы проекта несут финансовый и моральный ущерб &#8212; заявил  Слабинский. &#8212; Нас возмущает равнодушие местных властей, которые не удосуживаются даже копейки выделить в фонд развития фестиваля». Более того, директор отметил, что «ни один местный предприниматель не оказал финансовой помощи, проигнорировав все просьбы и официальные письма». </font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"> </p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"><span style="font-size:small;"><font face="Times New Roman">Слабинский сообщил, что в этом году для участия в фестивале были приглашены <b>порядка 200 музыкантов, более 40 музыкальных коллективов</b>, в число которых вошли исполнители мирового уровня. Также он подчеркнул, что планировалось посещение концертов фестиваля <b>более чем 20 тыс. зрителей.</b> </font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"> </p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"><span style="font-size:small;"><font face="Times New Roman">«<i>Коктебель &#8212; удивительное место с историческими духовными корнями, которое на протяжении десятилетий объединяет людей разных государств, верований и национальностей и будет очень обидно, если все-таки придется проводить фестиваль джазовой музыки в другом месте</i>, &#8212; подытожил А. Слабинский.</font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"> </p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"><span style="font-size:small;"><font face="Times New Roman"></font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"><span style="font-size:small;"><font face="Times New Roman">VI ежегодный международный фестиваль «Джаз Коктебель-2008» ранее планировалось провести в поселке Коктебель 19-21 сентября.</font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"> </p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-align:justify;"><span style="font-size:small;"><font face="Times New Roman">По материалам: </font></span><a href="http://www.e-crimea.info/"><span style="font-size:small;"><u><span><font face="Times New Roman">Е-Крым</font></span></u></span></a></p> <p style="text-align:justify;"> </p> Wed, 20 Aug 2008 14:55:49 +0300 http://jake.hiblogger.net/173483.html http://jake.hiblogger.net/173471.html <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:35.45pt;text-align:justify;"><span style="font-size:14pt;"><font face="Times New Roman">Итак, я все-таки переехала в <b>общежитие</b>. Еще на прошлой неделе, но первые дни я пребывала в глубоком шоке. вот только сейчас начала отходить от сего события. </font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:35.45pt;text-align:justify;"> </p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:35.45pt;text-align:justify;"><span style="font-size:14pt;"><font face="Times New Roman">Вещички помог перевезти однокурсник. Причем, затаскивая вещи в машину, он сломал себе палец на руке, поэтому выбросив нас возле общаги, умотал в больницу. а мы стали переносить вещи. на девятый этаж, между прочим. лифт, понятное дело, не работал. </font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:35.45pt;text-align:justify;"><span style="font-size:14pt;"><font face="Times New Roman">И вот иду я по ступенькам и думаю: зачем мне все эти вещи? зачем мне такое количество книг. Вот взять ту же <b>Жорж Санд</b>. Я ж ее терпеть не могу. И "Консуэллу" ее я еле дочитала - муть редкостная. но выбросить ее, конечно, не могу. я еще понимаю - <b>Кнут Гамсун</b>. все-таки Нобелевскую получил. да и прочитала я его на одном дыхании, но он все равно зря столько накатал. мог бы и чуток подсократить свои романы о земле и простых людях. Это еще хорошо, что у меня <b>Толстого</b> нет. Ага, уже пятый этаж.. еще немножко. </font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:35.45pt;text-align:justify;"><span style="font-size:14pt;"><font face="Times New Roman">так вот я и говорю: зачем мне столько барахла? ну купила себе одно платье, зачем мне понадобилось второе? да и еще сарафанов всяких огромное количество. я ж их не ношу вообще. вот я понимаю джинсы. это да! куда я без них! поэтому и неудивительно, что у меня их штук пять - для дома, для походов, для работы... </font></span><span style="font-size:14pt;"><font face="Times New Roman">ага, седьмой этаж. ну-ну! </font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:35.45pt;text-align:justify;"><span style="font-size:14pt;"><font face="Times New Roman">...или вот взять кассеты. ну ведь у меня компьютер есть, почему я еще не выкинула этот старый, раздолбанный магнитофон. пора, пора от него избавляться. а газеты? к чему мне стопки, груды печатных изданий? еще и эта дурная манера привозить прессу из тех городов, где я побывала - тут тебе и Луцк, и Киев, и Херсон. а ведь я их даже не прочитала. я вообще не люблю газеты. я книги люблю (</font><strike><font face="Times New Roman">но только легкие!!!). </font></strike></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:35.45pt;text-align:justify;"><span style="font-size:14pt;"><font face="Times New Roman">вот и девятый этаж. крохотная комната. и общественная кухня - на две секции. а в каждой секции по четыре комнаты. готовить в таких условиях просто невозможно! блин, в ванную - огромная очередь. это кошмар! </font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:35.45pt;text-align:justify;"><span style="font-size:14pt;"><font face="Times New Roman">делаю вывод: <i>я капризная, избалованная девчонка, неприспособленная к жизни в обществе</i> :(( </font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:35.45pt;text-align:justify;"> </p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;text-indent:35.45pt;text-align:justify;"><span style="font-size:14pt;"><font face="Times New Roman">З.Ы. Подсчитала: за свои 23 года я переезжала 15 раз. пора бы уже и привыкнуть ;))</font></span></p> Wed, 20 Aug 2008 14:45:25 +0300 http://jake.hiblogger.net/173471.html http://jake.hiblogger.net/173470.html Wed, 20 Aug 2008 14:45:25 +0300 http://jake.hiblogger.net/173470.html http://jake.hiblogger.net/170331.html хоча квартирою це назвати важко. сьогодні ми з подругою перебираємося в гуртожиток. Це ж треба! думала, що ніколи не буду там жити. вже й інститут закінчила, і опаньки! не так сталося, як гадалося. напевно й мені тре' пройти через цю "школу життя". хоча гуртожиток не студентський, я все одно навіть не уявляю, як можна існувати в таких умовах. але людина - така істота, що до будь-чого звикає, то ж і я навчуся жити в такій системі. тож я залишаю сьогодні квартиру, де жила останні три роки. збирали вчора речі і згадували минуле. багато приємного (а іноді і неприємного!) пов'язане з цими стінами. люди, події, свята, подарунки й поцілунки, музика до ранку, сльози й сміх.... моє маленьке життя... збираємо речі, а дещо викидаємо. не все хочеться брати з собою. хай окремі речі залишаться у старому житті. а ми будемо будувати нове ;) Fri, 15 Aug 2008 10:00:44 +0300 http://jake.hiblogger.net/170331.html http://jake.hiblogger.net/163860.html <p style="text-align:justify;"><span style="font-size:medium;">На Баклі я вперше побувала дев’ять років тому. І мені там відразу сподобалось: по-перше, це не дуже популярне місце серед туристів, тому там завжди небагато людей; по-друге, просто люблю печерні міста. А тут колись &#8212; дуже-дуже давно &#8212; жили наші пращури. В минулому році була там по роботі. А от на цих вихідних нарешті трошки погуляла по цій місцевості. З кримськотатарської Бакла перекладається як квасоля. І дійсно по формі вона нагадує квасолину: два узгір’я, з’єднані невисоким переходом. Гора розташована в 2,5 км на північ від селища Скалисте Бахчисарайського району. Систематичне археологічне вивчення печерного міста й його пам’ятників почалось у 1961 році, але йшло не дуже активно. В епоху раннього середньовіччя тут знаходилось маленьке сільськогосподарче поселення, жителі якого займалися виготовленням вина. У другій половині 6 ст. частину селища відгородили захисним муром, й воно перетворилося на невеличке сховище. Скоріш за все, його побудували за ініціативою візантійської адміністрації, яка заснувала тут найпівнічніший форпост імперії на півострові. З 10-11 ст. поселення поступово перетворюється на провінційне візантійське містечко. За весь час свого існування воно неодноразово переживало напад ворогів. У кінці 13 &#8212; середині 14 ст. воно в останній раз було завойоване й зруйноване, після чого життя тут припинилося. На Баклі відомо більше 90 печерних споруджень, значна кількість яких мала господарче призначення. Частина печер використовувалася в культових цілях. У 2003 році на Баклі група археологів знайшла храм 9-13 ст., на північний схід від якого в печері є ніша з гречеським написом: «Пахощі свічки &#8212; радість». Поки що, крім неймовірно гарної природи, на Баклі дивитися нема чого. Можна тільки по печерам погуляти. Археологи законсервували майже все, що колись було знайдено та відбудовано. Тільки це й врятувало старовинне місто від жорстокого знищення місцевими й заїзними варварами. Зараз середньовічні руїни засипані землею. Навряд знайдеться на Кримському півострові місце, яке б постраждало від «чорних археологів» в такій же мірі, як ранньосередньовічний могильник, розташований на схилах Дурного Яра. Цей овраг знаходиться трошки південніше знищеного містечка. Некрополь розграбовано майже повністю. Співробітники Служби безпеки України намагалися контролювати ситуацію, переслідували вандалів, затримували підозрюваних, забирали награбоване, але це були тільки полуміри. Скарби все одно притягували людей, й знаходилися ті, хто був готовий на ризик, тільки б дістати дорогоцінні схованки прабатьків. В одному зі своїх інтерв’ю кримський історик Ігор Храпунов сказав: «Відношення до нашого спадка &#8212; це показник загального культурного рівня в країні. Тому що, наприклад, у Франції або в Германії ніхто пам’ятники не грабує. Там нема проблеми, щоб якісь люди з лопатами копали могили. Чим виший загальний рівень держави, тим менше зазнають розграблення пам’ятники.» </span></p> Tue, 05 Aug 2008 14:14:57 +0300 http://jake.hiblogger.net/163860.html http://jake.hiblogger.net/161295.html Прочитав запис Лани про котів, згадала, що колись подруга подарувала моєму Максу перелік його обов'язків. Може й вам буде цікаво почитати, що повинен робити кіт по дому. Особливо це, звісно, стосується Котохота, Котєга й кота Миколу. Значить так... Fri, 01 Aug 2008 13:15:55 +0300 http://jake.hiblogger.net/161295.html http://jake.hiblogger.net/161091.html Pollyanna Великобритания (2003). Жанр: · Драма Режиссер: · Сара Хардинг В ролях: · Аманда Бертон · Кеннет Крэнхэм · Джорджина Терри · Эден Жиллетт · Пэм Феррис · Кейт Эшфилд · Том Белл · Том Эллис Давно я уже не смотрела добрых фильмов. По-настоящему светлых, чистых и по-детски наивных. А ведь без них плохо! Все эти боевики, фантастики, экшены &#8212; НА-ДО-Е-ЛО! Вечером включила ”Большого Лебовски&#8221; в гоблиновском переводе. Посмотрела минут десять и поняла, что больше не выдержу всех этих матов. Фильм хороший, но это же невозможно слушать. Но что-то посмотреть хотелось, открыла методом случайного тыка и наткнулась на ”Полианну&#8221;. Чудесно, именно то, что надо. Особенно понравилась главная героиня. Дети &#8212; особенные существа. Глаза у них горят как-то иначе, чем у взрослых. А эта девочка вообще неповторима &#8212; этакое рыженькое чудо. В веснушках, словно солнце ее целовало лучами. Ребенок, верящий в то, что все люди на самом деле хорошие &#8212; только глубоко внутри, а снаружи они покрыты нерпоницаемой скорлупой, ледяным панцырем. Своей обезоруживающий улыбкой, мягкостью и обходительностью характера, безудержным оптимизмом Полианна завоевывает друзей в маленьком городке, куда приехала к тетушке после смерти отца (мать она потеряла много лет назад). Тетка (Аманда Бертон) &#8212; старая дева, жесткая женщина, не желающая поддаваться юному обаянию свалившейся на голову племянницы. Но добро, разумеется, побеждает &#8212; нет, не зло, просто закостенелость взглядов, глупые привычки и старые обиды. После таких фильмов как-то оживаешь и наполняешься светом, как бы пафосно это не звучало. Fri, 01 Aug 2008 10:59:48 +0300 http://jake.hiblogger.net/161091.html http://jake.hiblogger.net/158761.html Як з’ясувалося, блоггери в Криму будуть жити у Байдарській долині. Я ніколи там не була, тому власних вражень про це місце в мене немає. Але існує на світі таке диво як Інтернет ;) який мені щось та розповів. Багато писати не буду, кожен з вас може цю інформацію на теренах Гуглу (чи ще чогось), а напишу про те, що найбільше вразило мене. Байдарську долину (Бай-Дере) називають Кримською Швейцарією за м’який клімат. Біля селища Родниковське, у центрі долини, збереглися величезні менгіри &#8211; культові астрономічні спорудження кам’яної епохи, вертикально поставлені у вигляді обелісків кам’яні брили &#8212; найсторовинніший приклад будівельної діяльності людини, перший зразок архітектури. Якщо інші пам’ятники археології, у великій кількості розкидані по Байдарській долині і околицях (печерні стоянки, залишки старовинних селищ, могильники), неможливо помітити без гіда, то скельські менгіри не тільки легко знайти і роздивитися, але й можно помацати руками, щоб відчути енергію століть, силу минулого. Усього тут два менгіра. Один піднімається на 2,8 м. Він доволі стрункий, наближається до сучасного обеліску. Інший &#8212; масивний і значно нижчий (біля 1,5 м). Менгіри описані археологом Репніковим в 1907 році, він повідомив їх місцеву назву - ”Теклі-Таш&#8221; (тюркською ”поставлений камінь&#8221;). Але в той час їх було не два, а три. Третій був уламком менгіра, заввишки тільки ), 88 м., і був викопан в 60-х роках минулого століття при проведенні водопровода. Вага найбільшого менгіра встановлює десь шість тон. Wed, 30 Jul 2008 10:12:58 +0300 http://jake.hiblogger.net/158761.html http://jake.hiblogger.net/152717.html Впервые я услышала о ”секте Анастасии&#8221; лет пять назад. Бабушка, доверчивая душа, любящая эксперименты, притащила книгу Владимира Мегре ”Анастасия&#8221; и взахлеб рассказывала ”о потрясающей женщине, живущей в сибирском лесу и обладающей удивительной природной силой и даром исцеления&#8221;. Мне оставалось только посмеяться наивным чудачествам бабули. Каково же было мое удивление, когда пару дней назад мне сказали, что под Симферополем живет коммуна, проповедующая ”истины от Анастасии&#8221;. А тут и случай предоставился посмотреть на эту общину, составить собственное мнение. Пригласил нас к себе в гости парень по имени Андрей, с которым познакомились в горах. И вот в один из дней мы решились навестить его. До общины, расположившейся между Краснолесьем и Добрым, мы добрались быстро. Первой неожиданностью стал дом Андрея, вернее, его форма &#8212; он круглый. Этакая невысокая башенка, внутри которой не оказалось никаких перегородок. Стены жилища украшали плакаты Цоя и Высоцкого, на диване притаилась гитара. ”Дом не мой, &#8212; пока мы рассматривали квартиру, хозяин суетился на кухне (состоящей из одного стола) и параллельно рассказывал о себе. &#8212; Он принадлежит моим друзьям, они тоже ”анастасиевцы&#8221;, просто сейчас зарабатывают деньги в Киеве. А круглый для того, чтобы энергетика была хорошая, и углов &#8212; проблем &#8212; в жизни не было&#8221;. Андрей родом из Тернополя, но в Крыму он прожил уже несколько лет. За чаем Андрей подробнее знакомил нас со своим мировоззрением. Сама идея не нова: люди оторваны от природы, поглощены технократическим миром, развращающим умы и души. ”Анастасиевцы&#8221; предлагают вернуться к простой (не путать с примитивной) жизни. ”Это не значит, что мы отказываемся от всех благ цивилизации, &#8212; утверждает парень. &#8212; Члены общины проводят электричество, водопровод. Правда, не все, некоторые предпочитают оставаться наедине с природой&#8221;. Несмотря на то, что Андрей в целом человек позитивный, гостеприимный и добрый, его мировоззрение напоминает старый чердак, куда накидали всякого барахла. Эдакий хаос из идей ”анастасиевцев&#8221;, мыслей о возрождении дохристианской Руси, цитат из разнообразных психолого-эзотерических книг, так популярных сегодня, и фильма ”Матрица&#8221; (это название в его разговоре прошелестело не однажды). Удивительная каша, но для Андрея все это сложилось в красивую мозаику, составляющую базис его жизни. Он видит цель &#8212; просвещать людей и изменить мир &#8212; и смело идет к ней. Как сообщил нам ”Спартак&#8221;, на земле живут злобные существа с другой планеты, желающие полностью поработить людей, уничтожив духовность. И лишь небольшая кучка людей, вернувшихся к вечным ценностям, готовы противостоять захватчикам. В основном в рассуждениях Андрея фигурирует дохристианская Русь, но Библию он не отвергает и часто на нее ссылается, особенно на Новый Завет. Правда, знакомые с детства притчи причудливо переплетаются у него с апокрифами. Важное место в мировоззрении Андрея отводится семье. Дети должны зачинаться, вынашиваться и рождаться в благоприятном месте. Детский сад, школа, вуз уничтожают личность, вернее, по словам ”анастасиевца&#8221;, зомбируют человека на всю оставшуюся жизнь. ”Детей должны учить старые и мудрые волхвы, которые будут ходить от дома к дому&#8221;, &#8212; авторитетно заявляет парень, видимо, уже предвкушая, как это будет делать он когда-то. Кстати, одна из семи семей, поселившихся в общине, уже обзавелась ”правильным&#8221; ребенком, который будет произрастать на свежем воздухе. ”А как же образование?&#8221; &#8212; спрашиваем мы. ”А зачем детям эти бесполезные знания, которые они никогда не смогут применить в реальной жизни. Всему, чему надо, они научатся здесь, в естественной среде&#8221;. Удалось нам познакомиться с еще одним жителем коммуны &#8212; Николаем Петровичем, который уже три года живет на этой земле. Родом он из Винничины, но последние перед Крымом десять лет он с семьей жил в Воронежской области. Философия Николая Петровича как-то проще и... прозаичнее, что ли. Он с удовольствием и гордостью говорит о том, что именно растет на его земле, на которой трудится в поте лица своего. В недостроенном жилище стоит телевизор, горит электрическая лампочка. А разглагольствования Андрея об инопланетных существах, живущих среди людей, он раздраженно прерывает. Уезжая из поселения, я думала о том, что люди, наверное, просто не могут жить без ”тараканов в голове&#8221;. Одни становятся вегетарианцами, уверяя, что не могут есть трупы животных, другие проповедуют идеи монархизма и мечтают о возрождении царской России. Кришнаиты и панки, эмо и байкеры, рокеры и яппи, растаманы и хиппи &#8212; все придумывают себе собственные миры, в которых им уютно, комфортно жить. И хорошо, если ты просто живешь в этой замкнутой системе, не навязывая ее никому другому. Thu, 24 Jul 2008 14:10:55 +0300 http://jake.hiblogger.net/152717.html http://jake.hiblogger.net/149224.html У зв'язку з тим, що останнім часом блоггерський народ все частіше питається в мене, коли я буду їх рада бачити на сонячному півострові, я вирішила, що цю тему вже можна починати обговорювати на теренах "КП" (ого, закрутила!). Тож я пропоную вам відвідати Кримську автономію 23-24 серпня (для русскоговорящих: 23-24 августа). Де буде проходити збіговисько хай-блоггерів, що ми будемо робити, що побачимо - ці питання, напевно, можна підняти потім. по-перше треба визначитися з датою. Tue, 22 Jul 2008 14:10:44 +0300 http://jake.hiblogger.net/149224.html http://jake.hiblogger.net/148036.html Мені подоється Балаклава. Якасаь енергія там особлива, наче в інше життя поринаєш з головою. Відпочиваєш від проблем і побутовості. Там тільки небо, море і... купа чужих людей, бо Балаклава подобається не тільки мені ;) На вихідних я їздила туди почути "живого" "Спліна". Сашко Васильєв не розчарував. Музика, тексти - все відчувалося, переживалося разом з ним. Я бачила його. Бачила не очима - серцем. Трохи нервово, але все реальне, щире на сто відсотків. Шкода, що не заграв моїх улюбелних пісень "Моё сердце за МЕРЛО" та "Выхода нет". Не все одразу. Та ми її самі потім співали, коли йшли на Срібний пляж. Це неперевершене місце. Вночі я тільки наполовину це зрозуміла. Був повний місяць, де-не-де визирали допитливі зірки, грайливо шепотіло море, радісно потріскували дрова у багатті... Очі зліпалися, я провалювалася у глибоку чорну діру, і казкові сновидіння роздирали мене, тягнучи в різні боки. Коли прокинулося, на дворі вже панувала жорсто-сонячна спека, хоча на годиннику не було ще дев'ятої години. І от тільки вранці я побачила всю красу цього узбережжя. Батько Ярило кидав золоті стріли в море, від чого воно яскраво світилося. Високе небо, зроблене з чистої, прозорої блакиті... Невисокі скелі - червоні, наче по них стікала кров якогось велетня... Все хотілося записати на плівку пам'яті, викарбувати назавжди. Допоміг би в цій добрій справі фотоапарат, але в ньому, як завжди, сіли батарейки. Чому я вже навіть не дивуюся тому? Шлях назад був довгим і важким. Збиралися по стрімчастому схилу, з-під ніг виривалися камінці і з глухим гуркітом катился донизу. Дихання сухе й нерівне, але всьому буває кінець. З останніх сил видираюся на нормальний шлях. До речі, з усіх доріг ми, звісно, пішли найважчим. Про себе заздрю Будячку: іноді мені не вистачає таки карми, яка б допомогала йти правильними шляхами. Але коли зверху озираюся на всі боки, то відчуваю на повні груди всю красу кримської землі. Вж в Балаклаві кидаю останній погляд на Чембало. Цього разу я так туди й не потрапила. Може й найкраще. Завіщо бачити зруйновану башту зблизька? Tue, 22 Jul 2008 09:23:58 +0300 http://jake.hiblogger.net/148036.html http://jake.hiblogger.net/147155.html Американський драматург Едвард Олбі сказав, що "життя складається з кохання та помилок". В мене поки що просто з помилок, а "как на свете без любви прожить?". Mon, 21 Jul 2008 12:34:11 +0300 http://jake.hiblogger.net/147155.html http://jake.hiblogger.net/145619.html Ще коли я була студенткою, ми розбирали речення з лінгвистичних казок Людмили Петрушевьскої, але тільки нещодавно я змогла прочитати їх повністю. І так вони мені сподобалися, що вирішила і з блоггерами поділитися своєю радістю. Так що читайте на здоров'я: "Сяпала Калуша с Калушатами по напушке. И увазила Бутявку, и волит: "Калушата! Калушаточки! Бутявка!" Калушата присяпали и Бутявку стрямкали. И подудонились. А Калуша волит: "Оее! Оее! Бутявка-то некузявая!" Калушата Бутявку вычучили. Бутявка вздребезнулась, сопритюкнулась и усяпала с напушки. А Калуша волит калушатам: "Калушаточки! Не трямкайте бутявок, бутявки дюбые и зюмо-зюмо некузявые. От бутявок дудонятся." А Бутявка волит за напушкой: "Калушата подудонились! Зюмо некузявые! Пуськи бятые!" (1984) Fri, 18 Jul 2008 14:25:51 +0300 http://jake.hiblogger.net/145619.html http://jake.hiblogger.net/145427.html В Симферополе состоялось очередное огненное шоу - праздник воли, смелости, огня и... воды. Удивительно, но вот уже второй раз подряд во время fire-show начинается дождь. Я промокла насквозь, но получила массу удовольствия. Эти две стихии, соединяясь, способны закружить человека в диком танце. Растворяюсь в огне, расплываюсь в дожде, становлюсь невесомой... Как жаль, что попадаю на огненные мероприятия только в рамках города. Вот бы на воле, там, где природа, там, где воздуха много, пространства.. Чтобы в небо упасть, а потом каплями тяжелыми на землю черную пролиться... Fri, 18 Jul 2008 12:26:46 +0300 http://jake.hiblogger.net/145427.html http://jake.hiblogger.net/143369.html Та, і я там була. пиво, вино пила, кальянчик курила, в озері купалась, а в ранці не прокидалась )) Світязь... Відбираючи фотографії, наче знова була там. Але не мальовниче озеро вразило мене найбільше, а люди. Всі один одному вже подякували за чудові вихідні. Хочеться й мені сказати, що півроку тому я й уявити собі не могла, що з людьми, яких я дуже мало знаю, мені буде так файно проводити свій час. Що я буду все кидати і їхати чорт-зна куди, щоб побачити вас. Нещодавно старша сестра спитала: а з ким ти їдеш? з блоггерами, відповідаю їй. А хто вони такі? ну що тут можна відповісти? то треба познайомитися з вами усіма, щоб зрозуміти, що таке блоггери, що таке "Клуб путешественников". Дякую вам за те, що ви є :)) Wed, 16 Jul 2008 12:52:58 +0300 http://jake.hiblogger.net/143369.html http://jake.hiblogger.net/56627.html нещодавно був такий випадок. Ми з журналістами їхали на одну важливу зустріч в інше місто. В дорозі спекотно. машину зупинили і декілька людей пішли до крамнички за водою. я не стала купувати, але мій знайомий все ж приніс мені пляшечку. Але коли я простягнула йому гроші, він ТАК на мене подивися, що мені аж моторошно стало. Сказав, що я його дуже образила, і що він не очікував такого від мене. Звісно, я відчула себе повною дурепою і на очах у всіх журналістів в маршрутці запхала гроші назад у сумочку. він ще мені це й потім пригадував. а я от собі думаю: це ж нормально, що я хотіла за себе заплатити? ну яка різниця - скільки коштує та вода, просто ми не друзі, я не могла зробити інакше. і він міг якось м'якше відмовитися! як ви вважаєте, як слід робити у таких випадках? коли можна віддавати за себе гроші, а коли не слід? Wed, 09 Jul 2008 10:48:28 +0300 http://jake.hiblogger.net/56627.html http://jake.hiblogger.net/56414.html В Англії нещодавно було проведено опитування &quot;Яких зірок ви хочете бачити живими?&quot;. Найбільше британці мріють про повернення з того світу Елвіса Преслі. Друге місце посіла принцеса Діана. На третьому знаходиться Монро. Прочитала і подумала, а яких би я видатних людей хотіла б побачити &quot;вживу&quot;. В моїй трійці знаходиться Віктор Цой, Майк Науменко і Сергій Бодров. А кого б ви хотіли повернути на нашу землю? Tue, 08 Jul 2008 12:31:12 +0300 http://jake.hiblogger.net/56414.html http://jake.hiblogger.net/56214.html Датська письменниця Карен Бліксен якось сказала, що найкращі ліки від будь-якої недуги - це солона вода. Піт, сльози і море. Важко з нею не погодитися. Важкою працею, коли сил вистачає, щоб тільки обтерти піт з чола, ми вибиваємо дурниці зі своєї голови. Коли по щоках стікають сльози, теж стає набагато легше. А море - це взагалі казка. Нема кращого релакса! Mon, 07 Jul 2008 14:52:57 +0300 http://jake.hiblogger.net/56214.html http://jake.hiblogger.net/56201.html За три останні дні в моєму житті було дві яскраві події. В п’ятницю після роботи поїхала до Ялти на відкриття дитячого кінофестивалю, який завжди збирає багатьох зірок. Після закінчення офіціальної частини журналістів запросили на віп-банкет. Я сиділа в їдальні, побудованої ще до революції, пила чудове кримське каберне, а поруч зі мної читали вірші Василь Лановой та Свєтлана Свєтлічная. а ще там були Наталя Гвоздікова, Михаїл Мамаєв і ще багато відомих акторів. Приємно бачити біля себе людей, яких ти з дитинства знаєш по класним фільмам. А от вчора до мене приїхав Будячок. Автостопом. Смілива дівчина. Альонка перший раз в Криму, тому я вирішила познайомити її зі своїм улюбленим Сімферополем. На дворі була ніч. Але незвичайна - на Івана Купала. То ми не просто погуляли містом, але й пішли на чудове місце - Неаполь Скіфський - столицю скіфської держави. Опівночі ми з пригодами (удвох!) добралися. Квітку папороті я не знайшла (ех, ще трошки вина, і я її обов’язково б побачила!), але вирішила, що хоча б якусь рослину треба з собою забрати. Вранці виявилося, що то я зірвала крапиву (а я думала - і чого в мене руки болять?). Ну, у кожного своя квітка ;) До речі, учора був Всесвітній день поцілунків!!! Mon, 07 Jul 2008 14:29:41 +0300 http://jake.hiblogger.net/56201.html http://jake.hiblogger.net/55452.html Зміни дві. 1. Сьогодні зранку зайшла до нас хазяйка і попросила, щоб ми до кінця місяця звільнили квартиру. Це погано. По-перше, зара' треба буде бігати, як неномальним, по місту і шукати нове житло. По-друге, в нас була дуже дешева квартира. Таку більше не знайдемо. А третє саме неприємне винна у всьому я, бо язик задовгий. В центрі міста розповідала подружці про проблеми на квартирі і що хазяйка їх вирішувати зовсім не хоче, бо пофігістка. І це ж треба - вона якраз йшла поруч і все чула. Відчуваю себе дурепою і сволотою, бо вона до нас непогано ставилася. 2. Через два тижні в газеті буде новий редактор. а нова метла, як кажуть... я, звісно, не думаю, що мене звільнять, але певні зміни в роботі точно будуть. і ще невідомо - позитивні чи погані. Fri, 04 Jul 2008 12:51:25 +0300 http://jake.hiblogger.net/55452.html http://jake.hiblogger.net/55393.html Передивлялася вчора фото з Харкова і зрозуміла, що все засумувала за блоггерами. і навіть сама не можу зрозуміти, чому. Ну люди й люди. Веселі, звісно. Любять пригоди і хороші компанії. Але такі є і в мене в Сімферополі. Але щось таке є блоггерській душі... таке інтригуюче, що примушує мене кидати усе на світі і їхати чорт-зна куди... Ну добре, філософію залишу до наступного разу, а сьогодні ще кілька фоток з нашої поїздки до міста Хорька, тобто козака Харько :) Fri, 04 Jul 2008 10:42:54 +0300 http://jake.hiblogger.net/55393.html http://jake.hiblogger.net/55180.html Собрались в кабаке фашист, демократ и коммунист. Начали спорить у кого лучше идеология. Ну спорить можно долго, а толку... Решили на практике узнать, кто своей идеологией заставит кошку съесть горчицу. Фашист хватает кошку, заталкивает ей в пасть ложку горчицы... Сожрала! Все возмущаются: &quot;Это насилие!&quot;. Тогда демократ берет два кусочка колбасы, в средину горчицу, бросает -- слопала! Опять все возмущаются: &quot;это обман!&quot;. Коммунист ловит кошку, мажет ей горчицей зад... Кошка с воем ее слизывает. Коммунист: &quot;Обратите внимание: добровольно и с песней!&quot;. Thu, 03 Jul 2008 15:10:00 +0300 http://jake.hiblogger.net/55180.html http://jake.hiblogger.net/54906.html От нарешті вирішила відрапортуватися про нашу подорож. Але розказувати про те, що було, неможливо &#8212; то треба бачити. Тому просто хочу подякувати блоггерам: 1. Дену Кукліну &#8212; за дружину Юлю-”Беспризорника&#8221; (вона чудова. Бережи її!), а ще за запрошення до Харкова, ретро-трамвай, прогулянки по місту та каву на вокзалі! 2. Юльці - за гостинність, прикольність та чоловіка (бережи його! Ден кльовий!) 3. Будячку - за позитивність та танці. 4. куму Ігнату, який не блоггер, але прикольно грає на гітарі Вєнічку Д’ркіна. 5. Сірому Льву - за те, що він добрий, веселий і ходить по місту без черевиків. 6. Зої - за те, що вона так вдало народилася ) 7. Арістарху - за еротику, чудову білизну, офігенні фотографії та екзистенціальні розмови. 8. Сашкові-smoked, який завжди знає, що треба робити, і головне - робить це! 9. Оресту - за те, що в нього дві руки, якими можна обіймати дівчат )) 10. Лані - за жовтий колір, який я дуже люблю. 11. Вовці - за кальян, без якого вже не уявляю зустріч блоггерів, та теплу пайточку. 12. Наталці Нєвєнчаній - за те, що вона переборола всі проблеми та приїхала. Так прикольно приїхати з Криму, щоб посидіти біля багаття в Харкові та випити із чуваками із Львова та Запоріжжя, Вінниці та Києва. Wed, 02 Jul 2008 14:51:28 +0300 http://jake.hiblogger.net/54906.html http://jake.hiblogger.net/52984.html Де межа між шаленим коханням і аморальністю? Чи є вона взагалі? Дорослий дядька закохується в маленьку дівчинку, але хіба він пєдофіл? Він просто кохає &#8212; до безтями, до запаморочення у голові! Божевілля, від якого не можна позбавитися. Пристрасть, яка вбиває, знищує героя своєю силою. Він не може подолати гріховні почуття до дівчинки, кралі-німфєтки. Гумбєрт і Лоліта. Незабутні герої пана Набокова. Нещодавно подивилася одну з екранізацій цього чудового роману. І була вражена: фільм режисера Едріана Лайна (1997 р.) просто шикарний. Навіть не думала, що ”Лоліту&#8221; може так зняти &#8212; без вульгарщини, жахливих інтимних кадрів... Джеремі Айронс, здається, передає усі відтінки страждань дорослої людини. Та хіба ж можна не закохатися у ТАКУ Мелані Гріффіт. Її врода зваблює, тягне, наче магніт. Сексуальність неможливо приховати. і у 13-14 років дівчинка вже може бути повноцінною жінкою, яка має велику владу над чоловіками. Гумбєрт переживає справжню драму у своєму житті. Збочення - це жахливо, але хіба можно засуджувати чоловіка, травмованого у дитинстві. Колись він втратив кохану і раптом, коли надії вже не було, знайшов щастя. Безперспективне щастя без хеппі-енду. Tue, 24 Jun 2008 15:54:10 +0300 http://jake.hiblogger.net/52984.html http://jake.hiblogger.net/52853.html Крим неперевершений. Це шматочок раю на землі. Узимку він блищить кришталем, навесні він стрімкий і веселий, восени одягається у королівський оксамит. А зара' він розслаблений, замрійливий, сонячний... Tue, 24 Jun 2008 09:35:31 +0300 http://jake.hiblogger.net/52853.html http://jake.hiblogger.net/51091.html Готуюсь до мандрівки на Світязь й читаю цікавинки про це місце. Виявилося, що про озеро існує багато таємничих легенд. Ось одна з них: &quot;когда-то на месте озера был замок. Его хозяин - князь, помогая соседу отбить нападение врага, оставил этот замок вместе с его жителями без защиты. Этим и воспользовался коварный враг, подойдя под самые стены крепости. И тогда красивая и гордая дочка правителя обратилась к Небу с молитвой, чтобы замок и жители не достались врагу. Не успела она промолвить последнее слово, как вокруг всё зашаталось и ушло под землю. На месте поселения возникло озеро с прибрежными цветами, которые удивительно сияли. Нападавшие чужестранцы рвали те цветы и сразу гибли...&quot;. Тож будемо шукати під водою старовинну фортецю ;) Tue, 17 Jun 2008 16:59:28 +0300 http://jake.hiblogger.net/51091.html http://jake.hiblogger.net/49547.html Про що я дізналася, побувавши на ХФ-2008: 1. Блогери рулять! 2. Орест офігєнно танцює. 3. У Міринки Лучистої нова робота, з чим я її ще раз вітаю! 4. Вовка у якомусь році отримав якусь медаль (чи діплом?) по грі на гітарі. Це круто! 5. що зупа, де в якійсь білій фігні плаває картопля, макарони, спаржа та зеленой горошок, не просто їстівна, але й дуже смачна! 6. на острові Король мешкають китайські панди та бобри. 7. що дуже хочу футболку КП. 8. що Кіпіані та Портніков, які вели майстер-класи в минулому році, мені подобаються набагато більше, аніж головний редактор Комсомолки в Україні Андрій Хрустальов. 9. Ніхто не вміє стріляти з лука. 10. що на таких збіговиськах дуже не вистачає ashera, який прикольно співає, веселої Іринки, Рибачки Соні з її шаленою енергією, дуже серйозного дядьки Дені Кукліна, гарного фотографа Зої etc. а зара’ кілька фото: Wed, 11 Jun 2008 12:39:42 +0300 http://jake.hiblogger.net/49547.html http://jake.hiblogger.net/49294.html 25-й кадр в час когда шаверма теряет вкус в час когда больше не лезет пиво в час когда анекдотам не весело в час когда джинсы в пятнах от водки в час когда свитер шманит табаком как бешеный в час когда лица друзей - плоские блинчики я шатаясь подхожу к окну аккуратно отдёргиваю сизые занавески а там внизу стоишь ты и также как раньше так и сейчас ты любишь меня. и я не прощаюсь: никто не заметит и я спотыкаюсь на гадких ступенях ты целуешь меня и мы уже дома и я утыкаюсь тебе в подмышку и засыпаю счастливый. занавес. автора не знаю, а віршик дуже сподобався. Tue, 10 Jun 2008 16:55:53 +0300 http://jake.hiblogger.net/49294.html http://jake.hiblogger.net/47531.html У першу неділю літа сІмферополь відсвяткував 224 рік народження. Було багато приколів (наприклад, єдиний в Україні мото-карнавал, який вже вдруге відбувається в Криму), але найбільш яскравим видовищем (на мій погляд) стало fireshow. Два дівча, та ще кілька хлопців творили казку просто на очах у глядачів. Особливого шарму дійству додавав дощ, який ніяк не хотів зупинитися і накрапував свої ліричні мелодії, але їх майже не було чутно, бо вогняні артисти танцювали під ритмичний бій барабанів. Сімферопільскі растамани з задоволенням погодилися зробити музсупровід до цього свята двух стихій - вогня і води. Thu, 05 Jun 2008 09:11:08 +0300 http://jake.hiblogger.net/47531.html http://jake.hiblogger.net/45770.html Біля Бахчисарая в ущелині Марьям-дере, що з татарської перекладається як ”ущелина Марії&#8221; знаходиться так званий ”Кримський Афон&#8221; &#8212; Свято-Успенський печерний монастир. Існує декілька легенд, чому монастир з’явився саме в цьому місці. У старовинні часи пастух Михаїл ходив за своїм стадом в ущелині і раптом побачив на скелі ікону Богоматері, а перед ній палаючу свічку. Пастух побіг додому й розповів про це чудо хазяїну. Місцеві жителі зняли ікону й перенесли її до хати, але вранці ікона знов була на тій самій скелі. Люди зрозуміли, що Божа Матір бажає, щоб її ікона знаходилася саме там, тому вони висікли в скелі храм й поставили там ікону. Інша розповідає про злого змія, який жив у цих краях й пожирав худобу і людей. Греки й генуезці стали молитися Святій Богоматері, благаючи їх врятувати від того монстра. І якось уночі вони побачили на горі палаючи свічку. Щоб добратися до неї, вони висікли у скелі сходи, а коли піднялися, побачили лік Божої Матері. Поруч з іконою лежав мертвий змій. Зраділі люди подякували Богові, порубали змія та спалили його. З тих пір місцеві мешканці почали приходити на цю гору й молитися Святій Марії. У 1921 році монастир був закритий радянською владою. Вражає, що навіть коли в Криму панували хани, вони не чіпали православний храм, а от свої майже знищили його: монахів розстріляли, майно пограбували. У 1993 році територія повернули православній церкві. Відбудовані чотири з п‘яти монастирських храмів. Thu, 29 May 2008 15:11:43 +0300 http://jake.hiblogger.net/45770.html http://jake.hiblogger.net/45240.html Це лише невеличка частка того, що там було... Tue, 27 May 2008 11:07:14 +0300 http://jake.hiblogger.net/45240.html http://jake.hiblogger.net/44962.html Мої вітання тим, хто вижив після офігенських вихідних на Хортиці. Взагалі не віриться, що це було декілька годин тому. Зара' вже сиджу на роботі, п'ю смачну каву і зовсім не хочу прцювати. Дякую всім, хто там був. Так приємно було з вами познайомитися :) Ну все, фото і мої враження від поїздки будуть завтра. Щасливого понеділка! Mon, 26 May 2008 09:15:08 +0300 http://jake.hiblogger.net/44962.html http://jake.hiblogger.net/43358.html Зелений туризм у Криму, нажаль, не дуже поширений. Це дивно, бо є усі перспективи його розвитку - цікаві місця, дивна природа, цікава історія півострова. Один з небагатьох культурно-етнографічних центрів автономії знаходиться у селищі Кольчугіно Сімферопольського району, яке колись мало назву Кроненталь (звідси й назва садиби). У льоху будинка, де декілька строріч жила заможна німецька родина Шнайдерів, зара' знаходиться кафе в швабському стилі, де можна відвідати пива та традиційні ковбаски, послухати німецьку музику та послухати про історію німецької колонії. Біля центру знаходиться напівзруйнована римо-католицька церква. Минулого року перекрили дах, але вигляд від цього не покращився. А за селищем розташоване старовинне кладовище, яке теж перебуває в жахливому стані. Mon, 19 May 2008 15:11:43 +0300 http://jake.hiblogger.net/43358.html http://jake.hiblogger.net/42672.html Крим - це куточок рая на землі. Особливо, коли ти, забуваючи про справи, проблеми та роботу, йдеш в гори. Квіти, сонечко, дощ і водоспади - твій світ стає багатим і яскравим. і дуже щасливим, коли ти підіймаєшся на скелю і чуєш, як вітер співає тобі дивовижну мелодію свободи й сили. Проміні дарують тобі посмішку, а птахи - свою незалежність. і ти приймаєш ці подарунки обережно й з глубоким відчуттям подяки. Fri, 16 May 2008 14:07:47 +0300 http://jake.hiblogger.net/42672.html http://jake.hiblogger.net/41651.html Mon, 12 May 2008 10:56:25 +0300 http://jake.hiblogger.net/41651.html http://jake.hiblogger.net/38568.html Нещодавно побачила фоти своїх улюблених американських зірок, оброблених у фотошопі. Подивиться й ви. Mon, 28 Apr 2008 16:45:15 +0300 http://jake.hiblogger.net/38568.html http://jake.hiblogger.net/32630.html Thu, 03 Apr 2008 15:55:21 +0300 http://jake.hiblogger.net/32630.html http://jake.hiblogger.net/31030.html <p>вирішила собі учора зробити невеличкий, але дуже приємний подарунок - купила MP-3 плеєр. Тепер буду ходити з музикою по життю :) сьогодні увесь день слухаю свого улюбленого БГ. Це так класно!</p> Fri, 28 Mar 2008 16:13:40 +0200 http://jake.hiblogger.net/31030.html http://jake.hiblogger.net/29230.html <p>Кримськотатарський майстер зі Сімферополя Рустем Скібін вже 15 років займається відродженням національних традицій виготовлення керамічних виробів: декоративних панно, глечиків, тарілок, старовинних барабанів думбелеків. Найбільш вражає кримськотатарський орнамент, кожний елемент котрого є символом. У малюнку використовуються жіноче та чоловіче начала. Родинне древо, розташоване всередині, - це чоловічий знак, який означає стабільність, добробут, впевненість й силу. А жіноча структура - це вода, яка характеризується динамічністю, пластичністю. Зображення міндаля символізує дівчину, троянди - жінку, гвоздики - бабцю, тюльпана - парубка, а кіпаріса - зрілого чоловіка, главу родини. внизу розташован трикутник - символ землі, а вгорі знаходиться чверть троянди - це знак продовження рода. Глечеки означають дім. У кожного елемента є і інший зміст. Наприклад, кіпаріс - це ще й символ потустороннього світу. Часто Рустем робить орнаментальні тарілки під конкретну родину. &quot;Але не плутайте цю структуру з генеалогічним древом, - підкреслює він. - Орнамент показує теперешнє з розвитком у майбутнє. Це така програма, яка працюватиме й через якийсь час&quot;. </p> Fri, 21 Mar 2008 12:17:26 +0200 http://jake.hiblogger.net/29230.html http://jake.hiblogger.net/28908.html <p>От цікаво, чи гадав колись Володимир Ілліч, що біля його пам'ятника буде стояти церков? Життя така непередбачувана річ, що зара' все можливо - навіть Ленін на фоні хреста. </p> Thu, 20 Mar 2008 09:31:18 +0200 http://jake.hiblogger.net/28908.html http://jake.hiblogger.net/28437.html <p>Учора подивилася диск зі свого випускного. П'ять років не бачила цих кадрів, а тут вирішила згадати минуле. Й так дивно стало. До болі знайомі обличчя - мої друзі, товариші, з якими я проіснувала поруч 11 років (з деякими і більше, якщо враховувати ще й дитсадок). Дивлюся і до себе промовляю: так, оця першою вийшла заміж, а у цієї нещодавно хлопчик народився, а ця дівчинку виховує, а цей парубок колись мені подобався: в нього гарні очі і довгі вії, яким позаздрить будь-яка дівчина. Усі ми роз'їхалися, але не забули один одного: зустрічаємося кожен рік, листуємося, допомогаємо... Шкільний час був дійсно дуже класним, і я вдячна всім своїм однокласникам, що вони були моєю родиною на протязі багатьох років. </p> Tue, 18 Mar 2008 09:12:41 +0200 http://jake.hiblogger.net/28437.html http://jake.hiblogger.net/27728.html <p>Вже третій рік дотримуюсь Посту. сама не розумію навіщо це мені, бо я атеїстка, в Бога не вірю, тому кожен рік вигадувала різні причини. Зара' мені здається, що для мене просто важливі традиції моїх прабатьків. От і цікаво, хто ще і з яких причин обмежує себе в їжі та намагається стати краще.</p> Fri, 14 Mar 2008 13:32:51 +0200 http://jake.hiblogger.net/27728.html