Епілогом зустрічі стало проводжання в середу Метеорчика з його кумпелем Сашком на сімферопольському вокзалі. Тоді я в котрий раз переконалася, що блоггери — страшні люди ;)).
Ми знайшли затишне місце і почали ”спілкуватися” — вино, пиво, розповіді про секс у поїздах (Лана поїхала, а еротичні фантазії залишилися жити в автономії)... Звісно, потім ми мчали на київський потяг, як божевільні, намагаючись встигнути. Я помахала серветкою новим знайомим і зітхнула спокійно ))) на деякий (сподіваюсь, що дуже коротенький!) час блоггери в моєму реальному житті закінчилися.
До речі, сьогодні рівно тиждень, як до Криму приїхала СвєтЛана. Тільки тиждень пройшов, а здається, що це було дуже-дуже давно...

Блоггери поїхали, але ж у вересні відбудеться Джаз-Коктебель , значить я незабаром побачу своїх віртуРЕальних друзів )))

Ще раз хочеться подякувати всім, хто до мене завітав на сонячний півострів. Приємно, що я не тільки побачила стару компанію, але й познайомилася з новими людьми.

Життя чудове!

"А поутру они проснулись..." і їм вже нікуди не хотілося їхати, а треба -- Фіолент чекав на нас. Тому ми зібрали речі і залишили Мангуп. А потім було море - гаряче, гарне, сонячне... Розповідати про це неможливо. Краще дивіться фотографії ))

Скажу вам чесно, Мангуп - найкраще місце в Криму. жодне море не може його замінити, саме тому я туди так тягнула блоггерів. хотілося подарувати їм частку того світу, який я так люблю. і мені це вдалося. напевно, що коли всі підіймалися на гору, то в душі мене проклинали, але ті краєвиди варті всіх перешкод. Князівство Феодоро якесь особливе, енергетика там шалена, і дуже шкода, що ми так мало там побули. Знаєте, це щось надзвичайне, коли ти сидиш високо в горах і п'ш класне вино поруч з людьми, які тобі небайдужі.

Дякую своїй подрузі і сестрі Ділярі, яка плюнула на роботу і пішла нам показувати археологічні пам'ятки старовинного міста. Звісно, всі "базилики" і "цитаделі" перемішалися в голові, але було цікаво ))

Як з’ясувалося, блоггери в Криму будуть жити у Байдарській долині. Я ніколи там не була, тому власних вражень про це місце в мене немає. Але існує на світі таке диво як Інтернет ;) який мені щось та розповів. Багато писати не буду, кожен з вас може цю інформацію на теренах Гуглу (чи ще чогось), а напишу про те, що найбільше вразило мене. Байдарську долину (Бай-Дере) називають Кримською Швейцарією за м’який клімат. Біля селища Родниковське, у центрі долини, збереглися величезні менгіри – культові астрономічні спорудження кам’яної епохи, вертикально поставлені у вигляді обелісків кам’яні брили — найсторовинніший приклад будівельної діяльності людини, перший зразок архітектури. Якщо інші пам’ятники археології, у великій кількості розкидані по Байдарській долині і околицях (печерні стоянки, залишки старовинних селищ, могильники), неможливо помітити без гіда, то скельські менгіри не тільки легко знайти і роздивитися, але й можно помацати руками, щоб відчути енергію століть, силу минулого. Усього тут два менгіра. Один піднімається на 2,8 м. Він доволі стрункий, наближається до сучасного обеліску. Інший — масивний і значно нижчий (біля 1,5 м). Менгіри описані археологом Репніковим в 1907 році, він повідомив їх місцеву назву - ”Теклі-Таш” (тюркською ”поставлений камінь”). Але в той час їх було не два, а три. Третій був уламком менгіра, заввишки тільки ), 88 м., і був викопан в 60-х роках минулого століття при проведенні водопровода. Вага найбільшого менгіра встановлює десь шість тон.

У зв'язку з тим, що останнім часом блоггерський народ все частіше питається в мене, коли я буду їх рада бачити на сонячному півострові, я вирішила, що цю тему вже можна починати обговорювати на теренах "КП" (ого, закрутила!). Тож я пропоную вам відвідати Кримську автономію 23-24 серпня (для русскоговорящих: 23-24 августа). Де буде проходити збіговисько хай-блоггерів, що ми будемо робити, що побачимо - ці питання, напевно, можна підняти потім. по-перше треба визначитися з датою.

Та, і я там була. пиво, вино пила, кальянчик курила, в озері купалась, а в ранці не прокидалась )) Світязь... Відбираючи фотографії, наче знова була там. Але не мальовниче озеро вразило мене найбільше, а люди. Всі один одному вже подякували за чудові вихідні. Хочеться й мені сказати, що півроку тому я й уявити собі не могла, що з людьми, яких я дуже мало знаю, мені буде так файно проводити свій час. Що я буду все кидати і їхати чорт-зна куди, щоб побачити вас. Нещодавно старша сестра спитала: а з ким ти їдеш? з блоггерами, відповідаю їй. А хто вони такі? ну що тут можна відповісти? то треба познайомитися з вами усіма, щоб зрозуміти, що таке блоггери, що таке "Клуб путешественников". Дякую вам за те, що ви є :))

Передивлялася вчора фото з Харкова і зрозуміла, що все засумувала за блоггерами. і навіть сама не можу зрозуміти, чому. Ну люди й люди. Веселі, звісно. Любять пригоди і хороші компанії. Але такі є і в мене в Сімферополі. Але щось таке є блоггерській душі... таке інтригуюче, що примушує мене кидати усе на світі і їхати чорт-зна куди... Ну добре, філософію залишу до наступного разу, а сьогодні ще кілька фоток з нашої поїздки до міста Хорька, тобто козака Харько :)

От нарешті вирішила відрапортуватися про нашу подорож. Але розказувати про те, що було, неможливо — то треба бачити. Тому просто хочу подякувати блоггерам: 1. Дену Кукліну — за дружину Юлю-”Беспризорника” (вона чудова. Бережи її!), а ще за запрошення до Харкова, ретро-трамвай, прогулянки по місту та каву на вокзалі! 2. Юльці - за гостинність, прикольність та чоловіка (бережи його! Ден кльовий!) 3. Будячку - за позитивність та танці. 4. куму Ігнату, який не блоггер, але прикольно грає на гітарі Вєнічку Д’ркіна. 5. Сірому Льву - за те, що він добрий, веселий і ходить по місту без черевиків. 6. Зої - за те, що вона так вдало народилася ) 7. Арістарху - за еротику, чудову білизну, офігенні фотографії та екзистенціальні розмови. 8. Сашкові-smoked, який завжди знає, що треба робити, і головне - робить це! 9. Оресту - за те, що в нього дві руки, якими можна обіймати дівчат )) 10. Лані - за жовтий колір, який я дуже люблю. 11. Вовці - за кальян, без якого вже не уявляю зустріч блоггерів, та теплу пайточку. 12. Наталці Нєвєнчаній - за те, що вона переборола всі проблеми та приїхала. Так прикольно приїхати з Криму, щоб посидіти біля багаття в Харкові та випити із чуваками із Львова та Запоріжжя, Вінниці та Києва.

Це лише невеличка частка того, що там було...