Крим неперевершений. Це шматочок раю на землі. Узимку він блищить кришталем, навесні він стрімкий і веселий, восени одягається у королівський оксамит. А зара' він розслаблений, замрійливий, сонячний...

Знайомий надіслав листа по електронці: "Играем в игру Игра. Опиши меня одним словом (но только одним), пришли его мне. А это письмо отправь другим и ты увидишь, сколько странных вещей люди скажут о тебе!" Відправила. у відповідь отримала декілька характеристик: "хиппи", "порывистая", "экстраклассная" (оце точно неправда :) ). чекаю на інші. може дійсно хтось щось цікаве скаже. спробуйте й ви пограти.

Знов та ж розмова: Україна -- найгірша країна у світі, її треба знищити, українців розстріляти... и т.і. Спочатку я сварилася, намагалася щось пояснити, вмовляла, що не можна ж так... безрезультатно. що їм докажеш? все марно. зара' слухаю й мовчу: навіщо мені безглузді суперечки на роботі. іноді дуже хочеться залишити все -- редакцію, цих людей, Крим.. поїхати туди, де Україну люблять, поважають. але там будуть інші проблеми, ідеальних людей ніде нема. Тим паче, що мої колеги у цілому непогані люди, я їх поважаю, це талановиті журналісти, з якими приємно спілкуватися. Навіщо ж вони так?

подруга каже: ти змінилася. дивно, зовсім того не відчуваю. така ж, здається, як багато років тому. каже: я ліпше знаю, бо бачу тебе зі сторони. а я бачу себе з середини, то може я знаю краще? вже багато років не змінюю своїх звичок, принципи залишилися такі ж, ідеали хімерні до сьогодні при мені. що ж змінилось? не вірю я, що люде міняються. погана не може стати доброю та лагідною. а в добряка назавжди залишиться велике серце.