В Симферополе состоялось очередное огненное шоу - праздник воли, смелости, огня и... воды. Удивительно, но вот уже второй раз подряд во время fire-show начинается дождь. Я промокла насквозь, но получила массу удовольствия. Эти две стихии, соединяясь, способны закружить человека в диком танце. Растворяюсь в огне, расплываюсь в дожде, становлюсь невесомой... Как жаль, что попадаю на огненные мероприятия только в рамках города. Вот бы на воле, там, где природа, там, где воздуха много, пространства.. Чтобы в небо упасть, а потом каплями тяжелыми на землю черную пролиться...

За три останні дні в моєму житті було дві яскраві події. В п’ятницю після роботи поїхала до Ялти на відкриття дитячого кінофестивалю, який завжди збирає багатьох зірок. Після закінчення офіціальної частини журналістів запросили на віп-банкет. Я сиділа в їдальні, побудованої ще до революції, пила чудове кримське каберне, а поруч зі мної читали вірші Василь Лановой та Свєтлана Свєтлічная. а ще там були Наталя Гвоздікова, Михаїл Мамаєв і ще багато відомих акторів. Приємно бачити біля себе людей, яких ти з дитинства знаєш по класним фільмам. А от вчора до мене приїхав Будячок. Автостопом. Смілива дівчина. Альонка перший раз в Криму, тому я вирішила познайомити її зі своїм улюбленим Сімферополем. На дворі була ніч. Але незвичайна - на Івана Купала. То ми не просто погуляли містом, але й пішли на чудове місце - Неаполь Скіфський - столицю скіфської держави. Опівночі ми з пригодами (удвох!) добралися. Квітку папороті я не знайшла (ех, ще трошки вина, і я її обов’язково б побачила!), але вирішила, що хоча б якусь рослину треба з собою забрати. Вранці виявилося, що то я зірвала крапиву (а я думала - і чого в мене руки болять?). Ну, у кожного своя квітка ;) До речі, учора був Всесвітній день поцілунків!!!

У першу неділю літа сІмферополь відсвяткував 224 рік народження. Було багато приколів (наприклад, єдиний в Україні мото-карнавал, який вже вдруге відбувається в Криму), але найбільш яскравим видовищем (на мій погляд) стало fireshow. Два дівча, та ще кілька хлопців творили казку просто на очах у глядачів. Особливого шарму дійству додавав дощ, який ніяк не хотів зупинитися і накрапував свої ліричні мелодії, але їх майже не було чутно, бо вогняні артисти танцювали під ритмичний бій барабанів. Сімферопільскі растамани з задоволенням погодилися зробити музсупровід до цього свята двух стихій - вогня і води.